Позаурочна робота

Виготовлення окопних свічок

Підгодовуємо пташок

Акція "Годівничка для птахів"

 

 

Тема заходу: Зимуючі птахи нашого краю

Мета заходу: Поглибити знання учнів про клас Птахи; заохочувати учнів до необхідності допомогти птахам у холодний період року; ознайомити школярів із видами птахів, що зимують на Львівщині; показати роль птахів у природі та житті людини; звернути увагу на зимівлю птахів, що підлягають охороні; активізувати пізнавальний інтерес і творчі здібності учнів; формувати почуття колективізму, прагнення до самореалізації та цілеспрямованості; реалізовувати екологічне і естетичне виховання.

Обладнання: фотографії різних груп зимуючих птахів, малюнки птахів.

Підготовка до заходу

Учні об’єднуються у групи. Кожна група отримує завдання: донести до учнів певні знання про особливості зимівлі птахів, їх підгодівлі та охорони.

Завдання для груп

Група «орнітологи – систематики»

Ознайомити учнів з осілими, кочовими та залітними видами птахів нашої місцевості.

Група: «фізіологи»

Переконати учнів у необхідності турботи про птахів у зимовий період.

Група «майстри»

Допомогти учням у правильному виборі годівниці.

Група «кухарі»

Запропонувати види кормів для підгодівлі птахів.

Група «екологи»

Перевірити знання учнів про птахів, що підлягають охороні й занесені до Червоної книги України.

Група «фольклористи»

Підготувати повідомлення про відображення знань наших предків про птахів, спостережень за ними в народних традиціях та фольклорі.

                                       Хід заходу

Учень: Світ прекрасний навколо тебе –

             Сонце ясне і синє небо,

             Птахи і звірі, гори і ріки –

             Нехай він буде таким навіки!

Учитель: найзаповітніша мрія людини – навчитися літати. Як птах – високо і вільно. Може тому птахи завжди захоплювали і привертали увагу людей.

Ми милуємося барвами їхнього оперення, слухаємо їхні мелодійні пісні, дивуємося складній і незбагненній для нас поведінці. Ми дивимося у небо зі світлою радістю, коли чуємо клекіт гусей, що повертаються з вирію; завмираємо, вперше побачивши лелеку. Але поки що зима – із холодами, снігопадами, дощами і обледенінням, із короткими днями і довгими непривітними ночами. І слід знати, що за вікнами наших теплих осель живуть тварини, і серед них – наші пернаті друзі. Пропоную ще раз поговорити про птахів, які взимку не відлітають у теплі краї.

Учень:                            Зимові дарунки

                             З хуртовинами, з морозом рушила зима.

                             Не просили її в гості, та прийшла сама.

                             Через гори мандрувала – прямо до села.

                             Птицям снігу до обіду щедро принесла.

                             У долини, у діброви сипала сповна.

                             Та й забула, що до снігу треба ще й зерна.

                                                                                М. Сингаївський

Завдання вивішується на дошці, а на картках його отримує кожна група.

Серед запропонованого переліку птахів підкресліть тих, яких можна побачити взимку в нашій місцевості (час виконання 1 хв.): гуска сіра, дрізд чорний, чечітка, повзик, синиця довгохвоста, малинівка, соловей, вівсянка звичайна, чайка озерна, сова вухата, качка, ворона, снігур, лелека, горобець, ластівка, грак, шпак, строкатий дятел.

(Відповідь: синиця, сова, ворона, снігур, горобець, дятел)

Учитель: чи добре ми знаємо птахів, які живуть поряд із нами взимку?

Учень: Синиця велика – досить незвичайний птах. Це один із небагатьох птахів, батьківщина яких – наші краї. Майже всі птахи, які живуть у нас, вихідці з далеких тропічних джунглів, а синиця – наша, рідна. У нас її можна побачити на кожному кроці, а ось в Америці синиця велика – так само дивина, як у нас колібрі.

Для нас синиця велика настільки значна, що немає потреби описувати її зовнішність. Але щоб не переплутати синицю велику з дуже схожою на неї синицею чорною (московкою), запам’ятайте: на шиї синиці великої «зав’язана» чорна краватка.

Синиця, яка живе в доволі непростих умовах помірного поясу, самою долею приречена на щоденну й дуже сувору боротьбу за виживання та процвітання виду. Тому, мабуть, синиця велика обрала собі за девіз «випереджальне розмноження!» і впевненою ходою нарощує власне поголів’я на заздрість усім тропічним прибульцям. Ви бачили колись пташине гніздечко? Скільки, на вашу думку, там може бути яєць: 3-5? Виявляється, що гніздо великої синиці вміщає 11-15 яєць! До того ж численне потомство невтомні батьки виводять двічі на рік! Тобто за одне літо пара синиць «ставить на ноги» у середньому 25 пташенят! Батьківський інстинкт цієї пташки настільк сильний, що часто самочка приступає до повторної кладки навіть тоді, коли пташенята першої ще не вилетіли з гнізда.

Учень: уявіть собі, що всі пташенята підросли, досягли через рік шлюбного віку і мають намір створити сім’ю та побудувати домівку. Але де знайти стільки відповідних притулків?  За своєю природою синиця – дуплогніздник, тобто гніздо вона в’є неодмінно в укритті. Однак навіть армія дятлів не змогла б забезпечити дуплами всіх синиць, зайнятих «випереджальним розмноженням». Тому гніздяться пташки, де трапиться. Часом їх укриття досить кумедне: старий черевик, труба висохлої водопровідної клолнки. Кінський череп – усе це стає будиночком для численного і ненажерливого синиччиного потомства. В усіх цих екстравагантних притулках героїчна самочка абсолютно самостійно будує затишне товстостінне гніздечко. Для будівництва гнізда використовує будь – що: рослинний пух, шерстинки та пір’їнки, ниточки і мотузки. У її гнізді навіть можуть бути щетинки із щітки для одягу!

Учень: а скільки їжі треба для пригодовування 12-13 завжди голодних пташенят? За один день батьки приносять своїм ненажерливим нащадкам до 1000 комах – шкідників саду та городу.

Взимку можна підгодовувати синичок шматочками сала (тільки не солоного!), підвісивши їх на мотузку. Довготривале сусідство з людиною змінило психологію синиць. Неймовірго відважні, вони можуть брати корм їз долоні людини та випрошувати насіння у тих, хто гуляє у парку.

Учень:   Снігурі на гілочках, як кульки на ялиночках:

               Червоненькі та кругленькі пташечки маленькі.

Чи знаєте ви, що ми живемо у вирії? У тих самих краях, куди прямують на зиму птахи? Коли ви сердито дивитеся на термометр за вікном, натягуючи на себе три светри і неповоротку шубу, коли ви бурчите: «залягти б на всю зиму в сплячку!, знайте – ви не праві. У нас зовсім по – курортному тепло. Принаймні саме такої думки дотримуються снігурі, прилітають на зиму в наші, ну просто – таки літні широти.

Для мешканця Півночі – снігура – наша зима – справжнє літо. Щоправда, і в наших краях гніздиться снігур – у карпатських ялинових лісах. Цей птах взагалі дуже прив’язаний до ялини, і лише в її темних колючих гілках почувається в безпеці й довіряє їм захист свого гніздечка та підростаючого в ньому лисенького потомства. Харчується снігур виключно насінням – і своєї улюблениці – ялини, і клена, і різних бур’янів. Снігурі – суворі вегетаріанці. Лише дуже короткозорий або паталогічно неуважний снігур здатний дзьобнути якогось павучка, схожого на зернятко.

Взимку снігурі намагаються триматися поблизу людського житла. У містах, безперечно, тепліше, ніж у лісах. До того ж веселіше: то машина проїде, то люди пройдуть.

Однією з найзворушливіших особливостей снігурів є їх прихильність один до одного. Птахи вважають за краще триматися зграйкою, по – справжньому переживають смерть одного з своїх товаришів, довго і тужливо кричать над загиблим родичем і зовсім не «по – пташиному» страждають. Таку саму пристрасну прихильність відчувають снігурі і до людини, у якої вони живуть. За словами великого знавця тварин А. Брема, «снігур настільки бурхливо переживає і горе, і радість, що здатен навіть загинути від надміру почуттів».

Учень: цвінь – цвірінь, цвінь – цвірінь,-

             Танцювати не лінь!

             Любить соняшник клювати,

             Булочкою смакувати...

Горобець – тропічний птах. Він представник родини Ткачикові. Напевно, ви чули про ткачиків – умілих будівельників, які в рідних тропіках повністю завішують деякі дерева своїми симпатичними гніздами – гамачками. Це, так би мовити, кузени нашого хатнього горобця.

Що змусило горобця проміняти рослинні джунглі на джунглі кам’яні, сказати важко – ймовірно, стимулом для цього стала непереборна любов до роду людського.бо оселяється горобець хатній у наших широтах виключно поряд з людиною. У містах і селах, на степових хуторах і у високогірних поселеннях – всюди біля людського житла горобець є звичним птахом. Зате ви ніколи не зустріните цього птаха в лісі чи будь – якому іншому місці, позбавленому людських осель.

Насправді важко зрозуміти таку прихильність птаха до людини. Це намагалися пояснити тим, що біля людського житла горобці мають вдосталь улюбленої їжі, однак у північних районах, де с/г не розвинене і поживитися горобцеві нічим, він все одно живе серед людей, а по їжу літає на луки і в ліси. Горобець влаштовує гнізда в людських домівках, але не менш вдало він гніздиться на деревах і в кущах.

Гніздяться горобці зазвичай окремими родинами, але іноді об’єднуються в колонії. Гнізда  будують майже всюди: у щілинах різних будівель, у норах берегових ластівок та дрібних тварин, у дуплах дерев, у шпаківнях і відкрито – на деревах і кущах: ялині, акації й найчастіше на пірамідальній тополі. Дивно, але дуже  часто горобці гніздяться в стінах гнізд великих (іноді хижих) птахів: чапель, лелек, сорок. На одному гнізді великого птаха може міститися до десяти горобиних гнізд. Хижі птахи, які активно харчуються та годують своїх малят дрібними пташками – і тими ж горобцями, «своїх», «домашніх» горобців та їхніх малят не чіпають і гнізд не руйнують. Можливо, зворушує довірливість маленьких птахів, які неначе віддають себе і своїх дітей під захист великих і сильних побратимів. Натомість люди... на жаль ми часто не цінуємо товариства цієї веселої і симпатичної пташини, кривдимо її.

Учень: гнізда горобці будують дуже майстерно – мабуть, виправдовують свою належність до родини  Ткачики. Форма гнізда неправильно кулеподібна. Стіни товсті, сплетені зі стебел різних рослин. Для утеплення стін гнізда  горобці сплітають пух, пір’я, кінський волос. У місті горобці можуть знайти вдосталь будівельних матеріалів: нитки, мотузочки, жмутики вати – і все це використовувати для створення затишного житла.

На будівництві гнізда подружжя працює разом. Самець транспортує будматеріали, а самка здійснює власне будівництво. Дуже ретельно майбутня мама утеплює будинок, що цілком зрозуміло: діти її вилуплюються абсолютно без пір’я чи пуху, але вже через 10 днів після вилуплення вони залишають гніздо.

Для вигодовування своїх чад батькам доводиться приносити багато комах та личинок. За літо горобці вигодовують 2-3, іноді 4 покоління. Після вирощування малят упорядковане й відремонтоване житло стає захистом від холоду зимових ночей горобців – батьків.

Завжди життєрадісні, безжурні, голосисті, на диво віддані людині, ці птахи є, мабуть, найбільш привабливою і найменш, на жаль, оціненою частиною сучасного міста та села.

Зимовий кросворд

1. Пора року, найтяжчий період для птахів.

2. Група птахів, до якої належать яструб великий, сова сіра, підорлик малий. 

3.  Птах, назва якого пов’язана з порою року.

4. Хижий птах.

5. Друг птахів узимку.

6. Птах із характерним зеленим забарвленням, позивними звуками «чюллі – піі».

7. зимовий місяць.

8. Клас тварин, до якого належать снігурі, ластівки, лелеки.

9. Частина тіла птахів, що виконує роль керма.

10. Кущ, ягодами якого смакують птахи взимку.

11. Ліси, в яких живе шишкар.

12.Невелика співоча пташка, що найчастіше трапляється в нашій місцевості.

Відповіді: 1.зима  2.хижі  3.зимняк  4.яструб  5.людина  6.чиж  7.січень

                  8.птахи  9.хвіст  10.калина  11.хвойні  12.синиця

Учитель: чи пристосовані птахи до зимівлі, нестачі кормів, низьких температур, холодних вітрів, короткого дня?

Група «Фізіологи»

Учень: Так, пристосовані. Вони мають пір’яний покрив, що забезпечує їх політ, захищає тіло від ушкоджень і зігріває. Саме пух рятує птахів від морозів.

Особливості будови травної системи птахів забезпечують швидке перетравлення їжі. У птахів дуже швидко скорочується серце. У голуба масою 250г. частота серцевих скорочень становить у середньому 248 уд./хв., у щиглика (13г.) -754.

Їхня дихальна система складається з легенів та легеневих мішків. Під час дихання повітря проходить крізь легені двічі, при  цьому кров забирає багато кисню. Тому обмін речовин у птаха відбувається дуже швидко, виділяючи велику кількість енергії і, відповідно, тепла. Але за умови, що їжа поступає постійно.

Учень: Що стимулює людей до підгодовування птахів?  

Птахів взимку треба підгодовувати тому, що:

-         ми любимо своїх пернатих друзів;

-         ми хочемо допомогти пернатим  витримати зимові негаразди;

-         птахи є невід’ємною частиною біогеоценозів: лісів, боліт, полів, парків;

-         птахи знищують багато комах, шкідників рослин, чим захищають наші сади, сквери та городи;

-         ми милуємося їхньою красою, слухаємо пісні.

                    Орнітологічна вікторина

1. Який птах взимку висить на деревах вниз головою? Чому?

    (Синиця. Зверху гілки вкриті снігом, а синиці добувають комах, яйця та личинки яких знаходяться на нижньому боці гілок.)

2. Який зерноїдний птах вигодовує своїх малят виключно комахами і за       літо вирощує три або навіть чотири покоління пташенят?

      (Горобець)

3.Скільки комах за добу приносить у середньому пара горобців пташенятам?

         (близько 500)

4. Про якого птаха йдеться?

     «Тук – тук – тук» чути стук,

     Та цей звук не від рук.

     Птаха дзьобом стовбур б’є,

     Лікарем для лісу є.

               (дятел)

5. Які птахи, що полюють вночі, з’їдають за рік до тисячі мишей та гризунів кожен?

               (пугач, сова)

6. Назвіть птахів, що знищують шкідливих комах.

    ( синиця, підкоришник, повзик, дрізд, дятел, чиж, сойка, вівсянка)

7. Чому птахам не подобаються яскраво забарвлені комахи?

     (вони майже всі отруйні)

8. Який найбільший птах живе на території України?

       (дрохва0

9. Які птахи не сідають на землю?

    (стрижі, вони сідають на стовбури дерев, скелі, дахи будинків. Якби стриж сів на землю, то через довгі крила не зміг би злетіти)

10. Чим особливо корисна зозуля?

       (знищує волохатих гусениць – шкідників лісу. Харчується також хрущами, жуками, гусінню білянки капустяної)

11. Хто в лісі втикає шишки в щілини дерев?

     (Шишки в розвилки дерев втикає великий строкатий дятел)

12. Яких птахів називають «сіячами» і «санітарами» лісу?

      (шишкар, сойка, дрізд, кедрівка. Насіння сосни і ялини розносить також синиця і дятел)

13. Назвіть найкращого дереволаза з лісних птахів.

       (повзик)

14. Який птах змінює зимою колір свого пір’я?

      (біла куріпка)

Група «Майстри»

Конкурс «Змайструй годівничку»

Учні отримують перелік матеріалів (картон, фанера, водостійкий клей, мотузки, пластикова пляшка, пакет від молока, півлітрова банка, дощечка, скотч, коробка з – під цукерок, банка з – під консервів, цвяхи). За 3 хв. Вони мають запропонувати варіанти годівниць.

Упродовж 2-3хв. Учні захищають свої проекти.

Учень: щоб збудувати годівничку варто скористатися такими порадами:

-         не слід ганятися за дуже складними і химерними конструкціями, краще зробити кілька простіших і нагодувати більше птахів; важливо тільки, щоб корм був захищений від негоди;

-         у пакеті треба лише прорізати отвір-дверцята: їх може бути двоє, але не в протилежних стінках, щоб не  виникли протяги і корм не видувало; із пляшок можна виготовити кілька модифікацій годівниць;

-         якщо годівниця із скляної банки, то її треба прив’язати міцною мотузкою горизонтально до гілки;

-         можна облаштувати годівницю за допомогою сітки: у неї насипають крупне насіння чи висушені ягоди та сухофрукти і підвішують до гілок;

-         найпростіше – просто підвісити на мотузці шматочки несолоного сала; необхідна умова для кожної з таких конструкцій – міцність;

-         найлегший варіант – дощечка з прибитими по краях бортиками, щоб корм не задувало вітром; з метою захисту корму від несприятливої погоди і конкурентів  тих пташок, яких ви хочете підгодовувати, конструкцію годівнички можна ускладнити різними дахами;

-         зручні різні варіанти годівниць – автоматів, у яких їжа висипається поступово в міру її споживання. Для цього кормову суміш слід висипати у пляшку, яку потім перевернути догори, або зробити з дощечок конічний «бункер» із вузькою щілиною внизу.

Група «Кухарі»

Учень:                        Гуляють білі сніговиці,

                                Тріщить мороз, гудуть вітри,

                                    Сидять зажурені синиці,

                                     І повзики і снігурі.

                                Зима. Зима. Не те, що влітку,

                                      Біліє далеч снігова,

                                 І на малесеньку чечітку

                                 Колючий острах навіва.

                                 Дзьобатий дятел діловито

                                У стовбур стука, не дріма,

                                 Але тепер йому не літо –

                                Кругом зима, кругом зима!

                               А сніг летить, а вітер злиться.

                                     І навіть щиглик на біду,

                               Хоч звичка в нього – бадьориться,

                                      Притих під кущиком в саду.

                                   Сніжинки білі – не комахи,

                                   А ковдра біла - не тепло.

                                   І повели розмову птахи

                                   Про те, що буде, що було.

Учень: Наші дослідники встановили, що найкраще птахи смакують їжу,           найбільш наближену до їхнього природного харчування.   

Конкурс  «Харчовий кошик для птахів»

На столах – набори з різноманітним насінням. Учні мають визначити з яких рослин це насіння та яких птахів порадує його наявність у годівниці.

Учень: Рекомендовані види кормів для зимуючих птахів:

-         насіння зернових культур: насіння кавуна, дині, соняшника, гарбуза (не смажене), ясена, проса, вівса; для снігурів та інших зерноїдних: насіння лободи, кропиви, кінського щавлю, лопуха, кетяги калини, горобини, бузини чорної.

-         Крупи: пшоно, подрібнена ячмінна крупа, гречана та кукурудзяна січка, манка.

-         Овочі та фрукти: картопля, яблука, груші, терта морква та столовий буряк.

-         Хліб, сало, м’ясо.

-         Молочні продукти: сир.

Група «Екологи»

Учень: Чи все ми знаємо про птахів? Чи добре ми вивчили їхню поведінку і чи можемо її зрозуміти?

Щоб відповісти на ці та інші запитання щодо особливостей розмноження й поведінки птахів, проводять спостереження. Слід зазначити, що поведінка наших пернатих друзів змінюється. Вони пристосовуються до умов великих міст, до шумних магістралей, тобто стають більш урбанізованими.

Учень: Аналіз спостережень за зимуючими птахами показав досить закономірну картину: безперечно, перевага виявилася на боці видів – синантропів, що пристосувалися до сусідства з людиною і мають із цього неабияку користь. Така тенденція особливо характерна для птахів, що зимують у наших широтах.

      Птахи, які гніздяться в місті, використовують для будування гнізд елементи сучасного «євродизайну»: коноплянки вистилають лоточок гнізда мотузками і ниточками, дрозди вплітають у гнізда целофанові обгортки від цигаркових пачок, ворони і сороки прикручують гнізда до гілок дротом і з нього будують основу гнізда. Багато птахів, які зазвичай кочують на зимівлю, залишаються в містах і використовують як «шматочки літа» відталі ділянки навколо люків опалювальної системи і системи гарячого водопостачання.

      Спостерігайте за птахами, і ви отримаєте приємне задоволення та дізнаєтеся про них багато нового.

                          Поради орнітологам – початківцям

Пам’ятайте: хоча спостереження за птахами мінімально впливають на довкілля, проте слід поводитися так,  щоб усі ми й надалі мали змогу милуватися птахами.

       Правила проведення спостереження:

-         не розлякуйте птахів і не завдавайте шкоди місцям їх перебування;

-         поводьтеся під час спостережень толерантно – будьте гарним прикладом для інших.

-         Дотримуйтеся правил і вимог щодо відвідування певних місць.

-         Поважайте інтереси птахів, інших тварин, не розголошуйте інформацію, якщо вам трапиться рідкісний птах; насамперед, повідомте про свою знахідку в Українське товариство охорони птахів, що зможе вжити необхідних заходів для збереження рідкісного птаха.

Учень: слід пам’ятати, що в нашій місцевості зимують птахи, які підлягають охороні. Це – сова вухата.

Група «Фольклористи»

Учень: Із давніх – давен в Україні люблять птахів. З ними пов’язано багато легенд, казок і прикмет. А ще люди склали прислів’я про птахів. Про птахів піклуються. Їх оберігають. Вони стали складовою українських обрядів.

     -Яких птахів виліплюють з тіста для весільних короваїв? Чому?

(Голуби є символом вірності, взаєморозуміння та взаємоповаги чоловіка і жінки. Про закоханих говорять: воркують, як голуби).

     Саме тому голубів вишивають на весільних рушниках. Голуби мають ще одну унікальну властивість. Яку саме. Ви дізнаєтеся, прослухавши уривок із казки.

Конкурс «Знавці українських казок»

Учень: «...Князівна взяла собі те на думку й думає, як би їй вісточку додому послати й на волю до батька дістатись. А при ній не було ні душі, тільки один голубок. Вона вигодувала його, ще як у Києві була. Думала – гадала, а далі й написала до батька: «Отак і так, - каже, - у вас, таточку, є в Києві чоловік. Благайте ви його через старих людей, чи схоче він із змієм побитися, чи визволить мене бідну, з неволі! Благайте його, татусю, і словами й подарунками, щоб не образився він за яке незвичайне слово!»

   Написала так, прив’язала під крильце голубові та й випустила у вікно. Голубок злинув під небо й полетів додому, на подвір’я до князя. А діти саме бігали  по подвір’ю тай побачили голуба.

  -Татусю, татусю, - кажуть, - чи бачиш – голубок від сестриці прилетів?

  Князь перше зрадів, а далі подумав – подумав та й засумував:

  -Це ж уже проклятий змій згубив, видно мою дитину!

   А далі поманив до себе голуба, глядь – аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так»

      - Із якої казки цей уривок? Яку властивість голубів там описано?

(укр. народна казка «Кирило Кожум’яка». Ще здавна люди використовували здатність голубів запам’ятовувати дорогу для доставки поштових повідомлень.)

Учень: Люди помітили і характерні риси поведінки птахів. Багато добре відомих нам птахів стали міфічними істотами. Сова – символ мудрості. А також мороку і смерті. Будучи атрибутом богині Афіни, сова символізує мудрість, пізнання. Сови володіють здатністю бачити вночі, бачити все довкола, не рухаючись з місця, а лише повертаючи голову. У них мудрий проникливий погляд. Безшумний нічний політ, очі, що світяться, та моторошні крики зумовили появу уявлень, за якими сову пов’язували зі смертю.

Учень: Ворона – символ віртуозності, хитрості, підступності, злодійкуватості. В Японії ворона – вісникі супутник богів. Образ синівської поваги; у Греції – носій поганих новин, але і символ довголіття.

Учень:  Вдячні люди ставлять птахам пам’ятники. У Бостоні є пам’ятник горобцям. У 1850 р. англійці привезли в Америку першу пару горобців. Крилатим переселенцям нові місця сподобалися, вони розмножилися і розповсюдилися на значних територіях. Одного разу в околицях Бостона дуже рожмножилися шкідливі комахи. Гусениці величезними навалами напали на пля, сади і городи, і знищували все підряд – посіви, овочі, плоди на деревах. Людям загрожував голод. Але налетіли великі зграї горобців і знищили шкідників.

           У Солт – Лейк – Сіті (Америка) та австралійському Клостернейбурзі стоять пам’ятники чайкам, які врятували посіви від сарани.

    У різних містах є скульптурні зображення журавлів як пам’ятники воїнам, які не повернулися з фронтів другої світової війни.

                              Що означають прислів’я про птахів?

1. Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.

(птахові дано крила для того, щоб вільно літати. Людина хоче бути вільною у своїх думках, бажаннях, діях. Немає нічого гіршого для людини, як неволя, і жодне багатство не може замінити людині її вільного вибору.)

2. Всяка пташка своє гніздо знає. (Кожна пташка своє гніздо хвалить. Погана та пташка, якій своє гніздо не миле)

(для кожної людини найдорожчим є власний дім і родина. Нещасна та людина, яка не відчуває підтримки своїх рідних.)

3. Вліз межи ворони, каркай, як і вони

(у кожній спільноті людей є свої певні правила. Якщо хочеш бути таким, як вони, дотримуйся їхніх законів.)

4. Горобець маленький, а серденько має.

(серце – символ любові, добра й милосердя. Горобчик маленький, але, як і людина та інші тварини, відчуває біль, страх і радіє теплу, світлу, достатку та підтримці ближнього.)

5. Куди орли літають, туди сорок не пускають.

(орли часто символізують вольових, упевнених у собі людей. Їм не потрібні ті,хто не тримає слова, багато говорить та пліткує.)

6. Соловей співає, поки голос має.

(робити справу слід тоді, коли є час, сили й бажання. Тобто вчасно)

7. Всяка сорока від свого язика страждає.

(плітки, осуд інших не приводить до добрих наслідків)

Учитель: Ми всі любимо наших пернатих друзів. Вони є невід’ємною частиною людського життя і потребують нашої допомоги, підтримки і захисту. Не будьмо байдужими до зимівлі птахів – допоможімо їм!

Вчитель роздає буклети «Підгодуй пташку взимку»

                                    

                                   Використана література

1.Труфанов Г.О. Цікава орнітологія: Науково - художня книга.–       К.:Веселка,1988

2.  Боюн Л. Зимуючі птахи рідного краю.//Біологія.-2012.-№1    

3.Міщенко М. Дивосвіт: Науково художня книга.- К.: Веселка,1990

4.Буца О. Людина і довкілля. Захист тварин.- Львів, 2003

____________________________________________

ЕКОЛОГІЧНИЙ РАНОК ПЕРВОЦВІТИ  ПРОСЯТЬ  ЗАХИСТУ

Мета заходу: Ознайомити дітей з різноманітністю весняних квітів, розкрити залежність між природою і людиною. Виховувати живий інтерес і любов до природи, бережливе ставлення до природи; бажання вивчати природу рідного краю.

                                                                  

Чи є кращі між квітами

Та над веснянії?

                          Леся Українка

Ведуча І: День за днем, за тижнем тижні - непомітно лине час.

                  Різні зміни дивовижні відбуваються круг нас.

Ведуча ІІ: Хоче лютий,щоб на світі панувала вік зима.

                 Та поволі сонце гріти починає крадькома.

               І: Довші дні,коротші ночі, гульк - уже й струмок тече!

                  Лютий враз, як зарегоче, знов морозом припече.

              ІІ: Та як здійме враз хуртечу, як засипле снігом дах!

                   Люди добре топлять печі,щоб не змерзнути в хатах.

              І: Та здаля вже крок по кроку йде весна, веселий час,

                  І розгніваний, до строку  лютий геть тіка від нас.

               ІІ: Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь рясні,

                   Не губіть ви останньої слави:

                   Гріє здалеку землю усмішка весни,

                   Пробиваються проліски, трави.

                   Не злякати вам нікого, холодні сніги,

                   Бо розтопче вас сонце блискуче.

                   І нечуваний сміх залуна навкруги,

                   Як тікати ви будете з кручі.

            І: Прощай, зимо! Нині свято відзначаємо молоде.

               Хай весна гряде крилата, хай у нашу кожну хату                  

                Радість піснею зайде.

Пісня:  «Ой минула вже зима»

          ІІ: Ждіте, ждіте, любі діти,

              Літо знов прилине,

              Прийде мила годинонька,

              Як зима та згине.

              І заквітне наше поле і зазеленіє, -

              Знов його весна прекрасна

              Квіточками вкриє...

           

Весна: Послухай мене! Все кориться міцній моїй владі,

            Темний гай вже забув зимування сумне

             І красує в зеленім наряді.

             Темна хмара озвалася громом гучним,

             Освітились огнем блискавиці;

              Вкрилась темна земля зіллям – рястом дрібним.

              Все кориться мені,мов цариці.

                                                          (Леся Українка)

           І.: І квіти, і зорі, й зеленії віти

                Проводять розмови кохані

                Про вічною силу весни на сім світі,

                Про чари потужні весняні.     (Леся Українка)

                  ІІ.: Ой іде, іде весна –

                        Наче райдуга ясна!

                        Сяє сонечко вродливе,

                        Усміхається блакить,

                        Зеленіють щастям ниви,

                        Далеч піснею дзвенить.

Пісня  «Весно, весно, весняночко» 

                                                             

                  І.: Голуба весняночко,зацвітай

                      В наш хороший, радісний, світлий край!     

                      На зорі порошею вкрий сади,

                      Щоб давали літечком нам плоди!

                 ІІ.: Урожаєм сонячним в полі грай,

                       Щоб багатством славився рідний край!

Весна: Скрізь запахла травами земля,

            Буйним цвітом зелень ожива,

            Це ж до вас я вийшла у поля,

            Я-Весна,квітуча,молода...

Березень: Ми нове життя з собою несемо,

                Живемо ми в лісах і полях -

                Інший не треба нам дім...

Квітень: Даремно ховаєш ти листя, зима,

               Листя в свої закрома.

               Ми листя віднімемо і в небо піднімемо

               Південного вітру крилом...

Травень: Зима,полонянка весняної тюрми

             Із квітів окови сплетемо ми!

Разом: Із квітів окови сплетемо ми!

Березень: Повсюди ще біліє сніг

                 І спить озимина,

                 Та вже з гори струмок побіг, -

                 До нас прийшла весна!

                 Землі торкнулася крилом -   

                 Промінням золотим.

                 І враз повіяло теплом

                 Над гаєм молодим.

                  Я, весно, перший місяць твій,

                 Тобі даю я старт...

Весна: Так Березню, ти ранок року. На більшій частині України ти означаєш передвесіння, перехід до справжнього тепла, що викличе буяння цвіту і юної зелені.

Березень: Весно! І ви, любі друзі! Ми з Квітнем і Травнем приготували розкішні шати, в які ти, Весно, одягнеш землю.

Квітень: Бажаємо вам гарних і приємних зустрічей з нашими світозорими зеленими друзями в лісі, полі, луках, парках, садах

Травень: Ми познайомимо вас з ними. Сподіваємося, що вони стануть і вашими друзями. А друзів шанують, люблять, бережуть. Отож, дивіться, слухайте, запам’ятовуйте!

Весна: Показуйте, мої любі місяці,свою роботу! Я розтопила, Березню, сніги на глинястих пагорбах і схилах ярів. Дивись, вони парують вологою, а я не знаю,чим їх прикрасити.

Березень: Я маю чудові сонячно – жовті суцвіття підбілу звичайного. Люди називають їх «мати й мачуха».

Підбіл: Це тому,що в мене влітку виростають цікаві листочки – зверху гладенькі, темно-зелені, лискучі. Зате знизу – наче підбиті сірим кожушком, вкриті густим плетивом волосків. Прикладіть верхнім боком до щоки – і відразу відчуєте холод, а нижнім – м’ягкість і теплоту. Звідси й назва: мати й мачуха, холод й тепло.

Мої квіти вміють визначати час! Вони завжди закриваються і засинають о 17 годині. А ще вони мають багато нектару, пахнуть медом,їх дуже люблять бджоли.

Весна: Ти мені подобаєшся! Я вкрию твоїми квітками Землю, і вони, ніби сотні маленьких сонечок, засвітяться на необжитих схилах.

Підбіл: І тане сніг, і швидко ллється

             Вода грайлива з висоти,

             І сонцю радісно сміється

             Квіток пучечок золотий.

Березень: Друзі! Впізнайте цю квітку!

Підсніжник: Мої квіти ніжні, пониклі, наче виточені з найтоншої порцеляни, дзвоникоподібні, білосніжні. Я виростаю з - під снігу, я перший посланець весни. Мене називають квіткою надії... Старовинна легенда розповідає, що коли Адам і Єва були вигнані з раю, ішов сніг на Землі, і Єва дуже змерзла. Щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, декілька ажурних сніжинок перетворились на чудові квіти – провісники тепла, символ сподівань на краще майбутнє – підсніжники. Так я і лишився у народі символом надії.

Весна: Я бачила, деякі люди рвуть у лісі підсніжники цілими кошиками і десь везуть. А в лісі їх стає все менше і менше. А мені боляче – люди, не виривайте  з мого вінка квітку надії – білосніжний підсніжник!

Ведуча І: Ой, Березню! Блакитне весняне небо впало на землю і синіє серед голого віття лісових дерев!

Проліска дволиста: Подивись, то не небо, то ми, проліски. Весна подарувала нам його голубінь, а Березень засіяв нами дубові ліси, тому весною в лісі два неба, одне над головою, а друге під ногами.

Ведуча ІІ: Весна війнула вже крилом,

                 Пташки співають голосно,

                 І на узліссі за селом

                 З’явились перші проліски.

Цвітуть, буяють щовесни

З – під снігу, хоч і рано ще

Ці перші вісники весни

Тепла, краси і радощів.

                   З них не один зів’яв і зблід,

                   Замерз весною ранньою,

                    Але синіють стільки літ,

                     Мов очі у коханої.               (С.Охріменко)

Проліска: Так, ми синьоокі вісники весни:

                   Немовби в синьому вінку

                    Галявина між дубів:

                    То квітнуть проліски в гайку   

                    І синій сон зацвів.

Весна: Цими чудовими дзвоникоподібними квітками я вкрию луки, ліси, узлісся Прикарпаття, Карпати і Закарпаття. Ти вмілий художник, Березню, Білоцвіт чарівний. Я думаю, усім подобаються його квіти з шістьма молочно – білими пелюстками, на загострених кінчиках яких Березень намалював зелені плямки.

Білоцвіт: Друзі! Я відкрию вам один секрет. Я можу рости не тільки в лісі, а й у саду, на клумбі. Ще в ХV ст. люди, зачаровані моєю красою, садили мої цибулини в пухкий ґрунт і з нетерпінням чекали, поки Весна розтопить сніг і я почну цвісти. Спробуйте, посадіть одну мою цибулину і через декілька років у вас буде ціла клумба!

Ведуча І: Дякую, ми обов’язково спробуємо!

Березень: Розповімо вам історію ще однієї весняної квітки.

Еритроній: Одного разу біг собі собака, спіткнувся і вдарився головою об землю. Розсердився  він на Землю, що  мовляв, набила йому гулю на голові і почав кусатися. Вкусив Землю раз, другий, а за третім разом залишив зуб у землі, а там другий, третій, злякався, та й утік.

Березень: Прийшла на землю грайлива Весна, аж  дивиться – стирчать із землі ікла собаки. Торкнулась вона їх чарівною паличкою – і проросли ікла гарними квітами – еритронієм – собачим зубом.

Еритроній: Я дуже рідкісна рослина. Росту тільки в Закарпатті та на Львівщині. Запам’ятайте мене, розкажіть про мене всім, не зривайте ніколи. Подивіться, який я гарний!

Ведуча ІІ:  Весно! Можна я розповім про ще одну березневу рослину – Примулу  Первоцвіт. Вони розцвітають серед перших. Люди їх дуже люблять і шанують, особливо верховинці з гір. Ранньої весни вони прагнуть першими знайти на вершинах гір примулу і прикрасити нею свій капелюх і свій дім. Коли верховинець виїжджає, він бере з собою висушену квітку первоцвіту як пам’ять про рідні гори та близьких людей.

Березень: Бачиш примул на лужечку?

                  Бачиш розписи обновні

                 На одежах золотих?

                 То рубіни все коштовні –

                 Дар чаклунок молодих.

                 В них таємні аромати,

                 В них вся розкіш їх краси.

                 Я лечу, щоб назбирати

                  Крапель ранньої роси;

                 Я повісить в серединці

                 Кожній примулі хотів

                 По перлиночці – росинці...             (В.Шекспір)

Ведуча І: Весна іде! В повітрі молодому

                Далекий крик мандрівних журавлів

                Вже розітнувсь:

                Ключем вони до дому

                У рідний край летять

                З чужих країв.

Березень: Як щастя легітна луна –

                Весняне тепле світло.

                Його вітаю нині я

                Сердечно і привітно!

                А зараз черга вже твоя,

               Молодший брате – Квітню!

Ведуча ІІ: Весно, весно! Перші квіти

                  Розцвітають на весні.

                  Сині проліски привітно

                 Зводять вінчики малі.

І хоч, може, буде влітку

Більше квітів запашних,

Та для нас найперша квітка

Наймиліша від усіх.

                    Завжди ми її помітимо,

                     З лісу в дім принесемо.

                     І тому цей місяць Квітнем

                     По заслузі ми звемо.               (Н.Забіла)

Пісня:  «А вже красне сонечко припекло»

Квітень: Я зустрічаю ранки співом,

              Весну вітаю на полях,

              Я щедро засіваю ниву,

              Господарюю  у садах,

              Іду до лісу і до річки,

              Дарую людям квіти, сміх

              Люблю весну!

Ведуча: На зміну несміливому та мінливому Березню приходить справжній весняний місяць, який недаремно називають Квітнем. Він розливає океан молодої зелені і робить синьооку красуню Весну ще привабливішою. В її вінку продовжують пишатися квіти, подаровані Березнем, а до них додає свої дарунки Квітень.

Квітень: Я всіх запрошую в ліс: подивіться – над морем трійчастих зелено – сизуватих листків здіймається справжнісінька повінь суцвіть – китиць з білими, рожевими, бузковими, пурпурно - фіолетовими квітами, які мають витончений запах меду з ваніллю. Це ряст. Наукова назва рясту в перекладі означає «чуб», «ковпак»

Весна: Хто – то, хто на золототканій ниті

             Висне, мов дзвіночок у блакиті?

              Хто – то, хто?

              Хто там на співучій ниті

              В’яже ранки, росами облиті? Хто то? Хто?

Квітень: Це жайворонок, люба Весно! Саме з ним пов’язана легенда про ряст: летіли над лісом жайворонки, посварились між собою та й почали битися. Билися так, що аж шпорці свої та чуби погубили. Попадали вони на родючий лісний ґрунт і попроростали гарними весняними квітками.

Ряст: Пам’ятаєте, у Т.Г.Шевченка:

           Встала Весна, чорну землю

           Сонну розбудила,

            Уквітчала її рястом,

            Барвінком укрила.

            І на полі жайворонок,

            Соловейко в гаї

           Землю убрану весною

           Вранці зустрічають.

Пісня: «Щебетала пташечка»

Є в нашого народу звичай: коли розквітнуть проліски та ряст, хлопці й дівчата юрбою ходять у ліс і там топчуть ряст. Топчуть і приспівують:

Топчу, топчу ряст, ряст,

Бог здоров’я  дасть, дасть    

І ще буду топтати,

Щоб на той рік діждати.

Сон – трава: Мої квіти великі, дзвоникоподібні, темно – фіолетові або бузкові, закутані від весняних холодів у теплий кожушок густого опушення білястих волосків. Ніби сріблясте сяйво оточує мене, а всередині квітки є багато тичинок і маточок, які спірально закручені і нагадують золоті пружинки. Вони розхитуються від пориву вітру і, ніби, дзвенять.

Квітень: На ніч квіти сну закриваються,схиляючи свої голівки, засинають. Може, тому в народі і назвали цю рослину так поетично: Сон – трава, Сон – зілля, Сончик.

Весна: Який коштовний подарунок, Квітню! Який чарівний, гарний! Але дуже рідкісний! Як шкода. Такий поетичний...

Ведучий: Я зауважив, що кожної весни настає період, коли посилюються вітри. Саме в цю пору з’являються у наших лісах надзвичайно ніжні, досить великі білі квіти з жовтими серединками. Їх завжди так багато, що ніде ступити. Що то за квіти?

Квітень: То все пустунка Весна. Коли я подарував їй ці квіти, вона тішачись, вкрила ними всю Землю.

Весна: ...І раптом налетів вітер і почав розхитувати їх білі голівки. Вони затріпотіли ніжними пелюстками – і ніби, біло – зелені хвилі покотилися лісом. Було так гарно, і я назвала ці квіти «анемони» - вітер.

Анемона:  З тих пір і називаємося ми анемонами дібровними – квітами весняних вітрів. Нас дійсно всі люблять, всі захоплюються нашою красою... і зривають... цілими оберемками. А зірвані, ми швидко в’янемо, втрачаючи красу і життя... .Ми просимо – не чіпайте нас, не забирайте з лісу – нашого дому. Приходьте в гості, відпочивайте серед нас, тільки не рвіть, не позбавляйте весну її улюбленої квітки!

Квітень: Весно! Подивись на цю рослину – таку загадкову і гарну! Ти зможеш уквітчати нею всю Україну, кожен лісистий куточок.

Медунка: На моєму стеблі – мініатюрний різнобарвний букетик – пурпурові, рожеві, фіолетові, блакитні, сині квіти, ніби райдуга.

Весна: Ти схожа на різнокольорові ліхтарики, що світяться проти сонця серед дерев як святкова ілюмінація на честь мого свята.

Медунка: Моя назва медунка, бо в мені багато нектару, і комахи прилітають до мене, а мої різнокольорові квіти подають їм сигнал: світлі – багато їжі; синіє квітка –мало. Я – лікарська рослина. Не рвіть мене на букети – я не відживаю у воді, у вазі. Я – лісова рослина.

Квітень: Передаю тобі, Травню, зв’язку ключиків від літа.

Первоцвіт весняний: Дійсно мої суцвіття нагадують зв’язку ключиків, і в народі мене так і звуть – ключики. За давньогрецькою легендою, ми були ключами Флори – богині Весни. Інші легенди твердять, що ми вказуємо скарби – відкриваємо їх шукачам. А може, ми виросли там, де впали на землю ключі від раю, які впустив апостол Петро? Хто зна, але точно відомо,що ми маємо чудодійну цілющу силу. За вмістом вітаміну С – ми перші серед усіх. А ще... дівчата шукають нас на Великдень, бо котра знайде першою – вийде цього року заміж. Нас тому ще називають прворот – зіллям.

Травень: Дякую, Квітню.

Весна: Май був хлопчиком на диво красивий:

            Як небо, очиці сині - блакитні.  

            Шати на ньому із квітів польових,

            Аж пахощі гарні віють від нього,

            В  пишній короні росинки перлисті

            Так грають на сонці, мов самоцвіти.

            Скаже він слово – то так і здається,

             Що то соловейко в лузі співає.             (М.Коцюбинський)

Травень: Я подарую тобі, Весно, найкращу свою квітку. Вона подібна до перлини. Українці вважають, що ці квіти – це застиглий сріблястий,  щасливий сіх лісової русалки – Мавки. Леся Українка так змальовує Мавку:

Ведучий: ...Що ж, - ти зовсім така, як дівчина,

                  Ба ні, хутчій як панна,

                  Бо й руки білі, і сама тоненька,

                  І якось так убрана не по – наськи...

                  А чом же в тебе очі не зелені?

Та ні – тепер зелені... а були,

Як небо, сині... О! Тепер вже сиві,

Як тая хмара... ні, здається чорні,

Чи може, карі... Ти така дивна!

Конвалія: А весною зацвіла я

Цвітом при долині,

Цвітом білим, як сніг білим!

Аж гай звеселила.

Зимою люди, Боже мій,

В хату не пустили.

А весною, мов на диво,

На мене дивились.

А дівчата заквітчались

І почали звати

Лілеєю – снігоцвітом;

І я процвітати

Стала в гаї, і в теплиці,

І в білих палатах.

Травень: Очі розкрила конвалія біла

               І в дивуванні застигла, зомліла...

                Бо біля неї все трави всміхались,

                Бо понад нею все віти гойдалися,

                Линули пестощі вітру летючого,

                Блимали квітоньки гаю пахучого,

                Снили все ночі сріблясто – блакитні,

                Кликали ранки рожеві, привітні,

                Сяяли усміхи сонця блискучого!

Весна: Дякую Травню. Духм’яні ніжні конвалії будуть твоїм символом, знаком розквітлої Весни.   

Травень: Білі, білі конвалії милі,

                Вас насіяла тут Весна...

                А люди вас зривають, зривають.

Ведуча: Надійшла весна прекрасна,

               Многоцвітна, тепла, ясна,

               Мов дівчина у вінку.

               Ожили луги, діброви,

               Повно гамору, розмови

               І пісень в чагарнику.

Ведуча: Саме в цей час розкриваються п’ятизірчасті квіти особливого синьо – блакитного кольору, теплого і глибокого. Розцвітають сині очі Травня на вічнозеленому барвінку. Латинська назва « вініцере » означає перемагати. Барвінок перемагає зиму, залишаючись зеленим і під снігом.

Барвінок: Я одна з найулюбленіших рослин нашого народу. Мене оспівують у піснях, використовують у весільних обрядах, сплетені барвінкові вінки символізують вірність, постійність, і тому мене ще називають барвінком весільним.

А українські дівчата з прадавніх часів готують з моїх блакитних квітів напар, і ним умиваються, завдяки цьому шкіра набуває гарного кольору, стає м’якою, еластичною. Я маю репутацію загадкової чаровладної рослини. Здавна вірять, що можу оберігати від злого  чаклування, нечистої сили. Моїми пагонами обвивали вікна й двері, щоб нечиста сила не проникла в дім. Щойно зійде сніг, я радую людей своїм зеленим листям – символом постійності, вірності, вічної пам’яті, а від квітня до червня квітну казковими синього кольору квітами, утверджуючи Весну. 

Ведуча: Ось і Травень, ясний Травень

               Празниково землю вбрав

               В одяг свіжий та яскравий

               Із рясних зелених трав.

               В кожнім селищі та місті

               Стоголосий спів луна.

               В травах, квітах, свіжім листі

               Переможно йде весна.

Ведуча: Ой, Весна, Весна ти красна,

               Що ти, Весно – красна, нам принесла?

Ведуча: Принесла я вам літечко

               Ще й запашненьке зіллячко

               Ще й зелену травицю

               І холодну водицю.

Ведуча: Через дорогу вишневий сад,

               О й, там дівчата збиралися,

                Рястом – барвінком квітчалися.

                З весною радо віталися.

Ведуча: Ой, Весно, Весно – весняночко

              Веди в танець нас паняночко,

              Вже наша вишня квітчається

              Біленьким цвітом вкривається.

Ведуча: Куди не глянеш, всюди завесніло!

              І потяглись рослини до тепла.

              Он мати –й- мачуха, як сонце зажовтіла,

                 Трава гостренькі списи потягла

                 Казкові чари мають перші квіти

                 Тендітні, ніжні, мов сама весна

                 А небо синє – хочеться летіти,

                 І в пролісках така голубизна!

                 На що не глянеш, все прийшло, щоб жити

                 Пташина, квітка, жук і деревце,

                 З’явилось все, щоб сонечку радіти

                 Ви пам’ятайте, прошу вас про це!